ГРЕФ УНД ШТИФТ
(GRAF & STIFT) Відень, Австрія, 1907-1938

У витоків цієї фірми коштують три досвідчені механіки - брати Греф (Карл, Франц і Генріх), які наполегливо відстоювали своє авторство на перший в світі передньопривідний легковий автомобіль, побудований ними в 1896 році і оснащений мотором "Де Діон" (De Dion). У 1902 році до братів Греф приєднався підприємець Віллі Штіфт (Willy Stift), глава автомобільної фірми "Целерітас" (Celeritas). Протягом 5 років вони будували автомобілі для Арнольда Шпітца (Arnold Spitz), одного з найбільших торговців Відня, який продавав їх машини під власним ім'ям. Перша машина під маркою "Греф унд Штифт" була виготовлена в 1907 році Штифт мріяв про те, щоб створити великі автомобілі вищого класу, не економлячи на вартості виробництва.

Так поступово продукція нової фірми досягла такого рівня, що її автомобілі почали називатися австрійськими "роллс-ройсамі". З 1908 року цікавість була виявлена до великих машин з 4-циліндровими моторами робочим об'ємом 4240; 5880; 7320 і 7684 см3. Автомобіль моделі "28/32ps" з 5,9-літровим двигуном увійшов до історії, оскільки саме в нім 28 червня 1914 року в Сараєво був убитий ерцгерцог Австро-Венгрии Франц Фердинанд, що послужило приводом для початку першої світової війни.

Грем-пейдж/грем
(Graham-paige/graham) Детройт, США, 1928-1945

Троє братів Роберт, Рей іджозеср Трем придбали в 1928 році фірму "Пейдж-Детройт" (Paige-detroit) і продовжили випуск старої моделі "8-85 Стрейтеуей Ейт" (Straightaway Eight) з двигуном "Лайкомінг" (Lycoming). Якийсь час опісля почали випускатися ще три моделі з двигунами "Контінентал" (Continental) робочим об'ємом 2666; 3128 і 4740 см3. Їх збірка була налагоджена навіть на заводі в Берліні, але її довелося припинити з першими ударами економічної кризи. До цього часу назва фірми змінилася на "Трьом", а її частка на американському ринку легкових автомобілів почала поступово скорочуватися.

Нові моделі "Блю Стрік" (Blue Streak) 1932 року із загостреною формою облицювання радіатора і масивними округлими крилами заклали новий автомобільний стиль, який потім копіювали багато фірм. Але цього опинилося недостатньо, щоб збільшити виробництво. У 1934 році був створений двигун "Кастом Ейт" (Custom Eight) робочим об'ємом 4350 см3 з відцентровим компресором, що став серцем спортивного кабріолета "Кастом".

ГОЧКИСС
(HOTCHKISS) Париж, Франція, 1903-1954

Відомий американський збройовий магнат Бенджамин Гочкисс (Benjamin Hotchkiss) з Коннектікуту в 1897 році заснував завод у Франції, де з 1903 року почалося виробництво автомобілів. Перший "Гочкисс" з 4-циліндровим двигуном потужністю 17 л.с. і овальним радіатором був розроблений інженером Террассе (Terrasse), колишнім співробітником фірми "Морс" (Mors), за підтримки Ахілла Фурнье (Achille Fournier). У 1906 році з'явилася друга машина з 6-циліндровим 7,4-літровим мотором, що брала участь в гонках Тур де Франс. З 1909 року "Гочкисс" поступово перетворюється на виробника престижних легкових автомобілів вищого класу. Відкривала програму модель з 2,2-літровим двигуном, а через рік її розвитком стали автомобілі з 4- і 6-циліндровими моторами ("12/16", "16/20", "20/30cv" і "40/50cv").

Після першої світової війни "Гочкисс" зробила чергову спробу закріпитися в секторі розкішних автомобілів, побудувавши модель "Ак"с гідравлічним приводом гальм на всіх колесах і верхнеклапанним 6,6-літровим двигуном. У 1919 році колишня модель "AF" ("18/22cv") почала називатися "AL", а її двигун отримав верхні клапани. В цей час були побудовані нові цехи, спеціально призначені для виробництва автомобілів. Протягом 5 років (з 1923 по 1928 рік) там випускалася тільки модель "AM" з 2,4-літровим мотором і гальмами на всіх колесах. Спочатку її двигун мав бічні клапани, але в 1926 році на моделі "АМ-2" вони стали верхніми. У тому ж році "Гочкисс" представила нову 3-літрову машину "АМ-80", що стала базовою для всіх подальших автомобілів з 6-циліндровими двигунами, що випускалися за весь період існування фірми. У 1933 році з'явилася спортивна 3,5-літрова модифікація "Am-80s". Її розробили на базі машини, яка в 1932 році виграла ралі Монте-Карло. До речі, в цих ралі різні моделі "Гочкисс" перемагали в 1933, 1934, 1939, 1949 і 1950 роках. Модель"паріж-ніцца" (Paris-nice) 1934 року своєю назвою зобов'язана перемозі в цих престижних змаганнях. У 1933-1939 роках випускалася популярна серія "411/413" з робочим об'ємом двигуна 2,0-2,3 л, а на базі "АМ-80" з 1936 року виготовлялася комфортабельніша і дорога модель"686" з 6-циліндровим двигуном робочим об'ємом 3,5 л.

ГОРДІНІ
(GORDINI) Париж, Франція, 1936-1957

Розповідають, що Амадей Гордіні (Amedee Gordini), уродженець Італії, опинившись у Франції в 20-і роки, за одну ніч прогуляв всі свої гроші і йому нема на що було повернутися додому. Тому він влаштувався механіком в гараж, де переробляли легкові Фіати в спортивні. Завдяки своїм здібностям "вичавлювати" з найскромніших двигунів абсолютно фантастичну потужність він отримав прізвисько "ле сорсье" (чародій).

В середині 30-х років Гордіні почав будувати спеціальні спортивні автомобілі на шасі легкових машин СИМКА (SIMCA), що отримали назву "Симка-гордіні". У 1935-1939 роках вони не раз виходили на старт найпрестижніших змагань і перемагали в своєму класі. Після війни продовжувалося створення швидкісних автомобілів на шасі СИМКА. В цей час з'явилися фінансові труднощі, які незабаром зробилися постійними супутниками Гордіні. Адже всі автомобілі він будував своїми руками, за свій рахунок і, як правило, в єдиному екземплярі. Особливий прилив енергії Гордіні відчував, коли його творіння першими перетинали фінішну межу престижних змагань.

ГОБРОН-БРІЙЕ
(GOBRON-BRILLIE) Паріж/булонь-сюр-сен/ Льоваллуа, Франція, 1898-1930

У 1898 році промисловець Гюстав Гоброн (Gustav Gobron) і інженер Ежен Брійе (Eugene Brillie), що сконструював оригінальний двигун з протилежно рухомими поршнями, створили сумісну фірму Тоброн-брійе". Спочатку обидва партнери працювали в Парижі, де зібрали свій перший автомобіль із заднім розташуванням двигуна, але в 1900 році вирішили переїхати в Булонь-сюр-сен, де згодом випускалося по 75-100 машин в рік. З наступного року в програму входили нові машини з переднім розташуванням двигуна. До 1906 року майже на всіх моделях "Гоброн-брійе" використовувалися рами із сталевих труб, а також 2- і 4-циліндрові двигуни робочим об'ємом 2290 і 4580 см3, де в кожному циліндрі в протилежних напрямах рухалося по два поршні. Вони приводили два колінчасті вали, сполучених один з одним шестерною передачею. Для швидкісних машин будувалися спеціальні варіанти моторів і шасі. Найбільшого успіху фірма добилася 17 липня 1904 року в Остенде, коли гонщик Ріголлі (Rigolly) на спеціальному автомобілі Тоброн-брійе" з 15-літровим мотором пройшов дистанцію 1 км. з ходу з середньою швидкістю 166,6 км/ч, вперше подолавши рубіж швидкості в 100 миль в годину і встановивши черговий абсолютний рекорд.

ГОЛОС
(GLAS) Дінгольфінг, Німеччина, 1955-1969

Перш, ніж фірма "Ганс Голос ГМБХ" (Hans Glas GMBH) почала випускати транспортні засоби, вона завоювала солідну репутацію виробника сільськогосподарських машин. Первістком в новій області став моторолер "Гогго" (Goggo), що поступив на ринок в 1951 році. Рік, що успадковує, був створений самий, мабуть, примітний мікроавтомобіль 50-х років "Гоггомобіль" (Goggomobil) з двотактним 2-циліндровим мотором робочим об'ємом 247 см3 заднього розташування.

За подальшим прогресом "Ганса Гласа" можна прослідкувати по зростанню робочого об'єму двигунів нових моделей. Незабаром перший "Гоггомобіль" отримав мотори в 293 і 392 см3 (15 і 20 л.с.), які потім перекочували на досить елегантні, але аж надто короткі двомісні купе, що вважалися за "елітарні спортивні мікромобілі".

У 1958 році почалося виробництво крупнішої серії "Ізар" (Isar), що складалася спочатку з моделей "Т-600" і "Т-700" з оппозітнимі двигунами робочим об'ємом 584 і 688 см3. У 1961 році "Голос" зробила черговий крок вперед, випустивши велику модель "S-1004" з 4-циліндровим мотором робочим об'ємом 992 см3. Об'єм поступово був доведений до 1189; 1290 і 1682 см3. Цей рядовий на перший погляд двигун володів цікавою конструктивною особливістю - зубчатим ременем приводу верхнього розподільного валу, що у той час було великою рідкістю. Кузови нових автомобілів, розроблені італійською фірмою "Фруа" (Frua), залишали приємне враження і сприяли хорошому збуту.

ГЛАДІАТОР
(GLADIATOR) Пре-сен-жерве/пюто, Франція, 1896-1920

Перший "Гладіатор", побудований в 1896 році, був мініатюрним і дуже простим автомобілем з одноциліндровим двигуном, потужністю 4 л.с., велосипедними колесами і рульовою рукояткою. Потім фірма перейшла на створення складніших автомобілів з двигунами "Астер" (Aster) потужністю 2,5 і 3,5 л.с., оснащених двоступінчатою коробкою передач і ланцюговим приводом. У 1901 році з'явилися дві наступні моделі з двигунами "Астер" потужністю 6,5 і 12 л.с.

У 1903 році були випущені машини з моторами власного виробництва, що мали бічні клапани. Через два роки "Гладіатор" представила велику модель "28cv" з 4-літровим мотором, але по колишньому продовжувала виготовляти легкі автомобілі з двигуном "Астер". У 1906 році програма знову була розширена, проте нові моделі були дуже схожі на автомобілі "Клеман" (Cle-ment) і, на відміну від колишніх "гладіаторів", мали карданний привід задніх коліс. У 1908 році до програми "Гладіатора" увійшли моделі "18/24cv" і "40cv" з 4-циліндровим мотором об'ємом 2,2 і 6,3 л. Більшість з них все ще мала ланцюговий привід.

ГАНОМАГ
(HANOMAG) Ганновер, Німеччина, 1924-1939

Перший легковий "Ганомаг-2/1 OPS" привернув увагу своєю примітивною зовнішністю і такою ж нехитрою "начинкою". Проте, він став одним з найвідоміших автомобілів в історії. Його одноциліндровий 0,5-літровий мотор водяного охолоджування стояв ззаду, розвиваючи потужність всього 10 л.с. У всій конструкції очолював принцип максимальної простоти і дешевизни. Наприклад, щоб запустити двигун, потрібно було попрацювати важелем, розташованим між сидіннями. Такою була перша в збіднілій після світової війни Німеччині машина. Автомобіль з'явився вчасно, він користувався великим успіхом у небагатих покупців і цілком підходив для погано мощених доріг провінційної Німеччини. У народі автомобіль нарекли "Комміссброт" (Kommissbrot), що мало декілька значень: "паяння хліба", "солдатський хліб" або "хліб комівояжера". Це прізвисько незабаром зробилося його неофіційною маркою. Не дивлячись на низьку потужність двигуна, варіанти цієї машини брали участь в різних гонках і працювали як таксі.

У 1928 році "Комміссброт" був замінений на комфортабельніший автомобіль з 4-циліндровим двигуном в 745 см3, але вся подальша продукція "Ганомага" так і не досягла слави "Комміссброта". На початку 30-х років Таномаг" представила дві малолітражні машини з двигуном робочим об'ємом 1089 см3 "Гарант" (Garant) і "Кур'єр" (Kurier). Потім з'явилися ряд інших моделей з моторами 896; 1299 і 1494 см3. У 1934 році був початий випуск автомобіля "Штурм" (Sturm) з 6-циліндровим верхнеклапанним мотором в 2241 см3, а в 1937 році в програму включили "Рекорд" (Rekord) з 4-циліндровим дизелем робочим об'ємом 1910см3. Остання продукція "Ганомага" відрізнялася традиційною простотою і достатньо досконалою аеродинамікою. З початком війни виробництво автомобілів було припинене.

ГАНЗА
(HANSA) Варель/білефельд/бремен, Німеччина, 1905-1939

Автомобільне Суспільство" (Hansa Automobile Gesellschaft) "Ганзейськоє, засноване Августом Шпоркхорстом (August Sporkhorst) і доктором Робертом Аллмерсом (Robert Allmers), почало свою діяльність з виробництва автомобілів за зразком французьких машин "Стимулу" (Stimula). Окрім цього для фірми ГОЛИЙ (NAG) випускалися автомобілі з одноциліндровими моторами "Де Діон" (De Dion) робочим об'ємом 750 або 1020 см3 і 2-циліндровими 1360 см3. Потім використовувалися двигуни "Фафнір" (Fafnir) в 1410 см3, а на моделі "6/14ps" стояв 14-сильний мотор власного виробництва. Останню модель замінив популярний автомобіль "6/18ps", відомий під маркою "Телеграм" (Telegram). З 1910 року "Ганза" за ліцензією випускала австро-угорські автомобілі РАФ (RAF), а в 1913 році придбала підприємство "Вестфалія" (Westfalia), розташоване в Білефельде. До 1914 року в її програмі можна було знайти машини відразу два мазкий. Після злиття фірм "Ганза" і "ллойда" (Lloyd) з Бремена в 1914 році виникла компанія "Ганза-ллойд".

При цьому під маркою "Ганза" як і раніше випускалися автомобілі з двигунами об'ємом від 1550 до 3815 см3. Всі вони мали прекрасну репутацію завдяки хорошій якості, ретельній збірці і прогресивним технічним рішенням. У 1920 році "Ганза-ллойд", ГОЛИЙ (NAG) і "Бреннабор" (Brennabor) створили "Об'єднання німецьких автомобільних виробників" (Gemeinschaft Deutscher Automobilfabriken або GDA). У нім "Ганза-ллойд" спеціалізувалася на виробництві крупніших машин, з яких слід згадати фортабельниє моделі 1920-1923 років "Трефф-ас" (Treff-as) з двигунами робочим об'ємом 4,1 і 4,5 л власного виготовлення. У 1926-1930 роках випускалася серія машин "Трумпф-ас" (Trumpf-as), які стали першими в Германії автомобілями з рядним 8-циліндровим двигуном робочим об'ємом 4640 або 5220 см3, що має блок з алюмінієвого сплаву і верхній розподільний вал. В цей же час моделі "А-6" і "А-8" пропонувалися з 6- і 8-циліндровими моторами американської фірми "Контінентал" (Continental) в 3262; 3489; 3996 і 4324 см3 потужністю 60-85 л.с.

ГАЗ
Горький/ніжній Новгород, СРСР/Росія, 1932-

Основою для споруди гігантського для початку 30-х років автомобільного заводу в Нижньому Новгороді послужив підписаний 31 травня 1929 року договір між "Форд Мотор Компані" (Ford Motor Company) і керівництвом економікою СРСР. Американська фірма надала технічну допомогу при споруді, устаткуванні заводу, навчанні фахівців. Вона також передала ліцензію на виготовлення вантажівок "ФОРД-АА" і легкових машин "ФОРД-А". Як оплату радянська сторона придбала 72 тисячі комплектів деталей, з яких в Москві і Нижньому Новгороді до пуску нового підприємства повинні були збиратися автомобілі "Форд". За них було сплачено 72 мільйони рублів у валюті.

Завод був введений в дію через 3,5 роки після початку будівництва. Перші вантажівки мазкі НАЗ зійшли з конвеєра 29 січня 1932 року, а перші легкові машини - в грудні того ж року. На той час Нижній Новгород був перейменований до Горького, і підприємство почало називатися "Горьковський автомобільний завод", скорочено ГАЗ. Тепер місту повернена колишня назва, але торгова марка ГАЗ збережена.