ВАРТБУРГ
(WARTBURG) Ейзенах, Німеччина/ГДР, 1898-1904, 1956-1990

Невелика автомобільна фірма з містечка Ейзенах в Тюрінгиі випустила свій перший автомобіль в 1898 році, назвавши його "Вартбург" по назві місцевого замку. Він був копією французької машини "Дековілль" (Decauville) і оснащувався одноциліндровим 3,5-сильним мотором повітряного або водяного охолоджування в 5 л.с. заднього розташування. З 1903 року фірма випускала декілька автомобілів з моторами потужністю 4,5; 8,5 і 10 л.с. Наступного року вся програма почала пропонуватися під маркою "Дікси" (Dixi), що дала через декілька років свою назву всій фірмі. Популярність прийшла в 1927 році з випуском невеликого автомобіля типу "Da-1", створеного за ліцензією англійського "Остін Севен" (Austin Seven), такого, що став прообразом першого БМВ (BMW).

Після війни завод в Ейзенахе відійшов до ГДР. Тут спочатку випускали довоєнні машини ДКВ (DKW) під маркою ІФА (IFA), а з 1956 року приступили до виробництва нового седана, якому привласнили колишнє ім'я "Вартбург". Це була проста 4-місцева передньопривідна машина моделі "311" з переробленим 3-циліндровим двотактним мотором від останньої довоєнною ДКВ. У 1966 році з'явився покращуваний варіант "Вартбург-353" з сучаснішим кузовом, що залишився у виробництві до останніх днів існування ГДР. У 1988 році на "Вартбурге" з'явився сучасний "фольксвагеновський" силовий агрегат з 1,3-літровим мотором, проте в умовах ринкової економіки це не могло врятувати застарілу машину.

ВЕРІТАС
(VERITAS) Нюрбург, Німеччина, 1946-1952

Фірму "Верітас" в 1946 році заснував Ернст Лооф (Ernst Loot), багатократний чемпіон Німеччини по мотоспорту. Першою продукцією фірми стали спортивні і гоночні автомобілі з модернізованим 6-циліндровим двигуном робочим об'ємом 1971 см3 від довоєнного БМВ-328 (BMW). На його базі в кооперації з авіаційною фірмою "Хейнкель" (Heinkel) "Верітас" розробила новий мотор в 1988 см3 з верхнім розподільним валом, яким оснащувалися нечисленні спортивні машини цієї марки. По деяких оцінках, їх було випущено лише 35 - 40 екземплярів.

Пізніше за "Верітас" представила двомісний "Комет" (Komet) з двигуном "Хейнкель-Верітас" потужністю 100 - 140 л.с. Його розвитком стали кабріолет "Скорпіон" (Skorpion) з числом місць 2 + 2 і тримісне купе "Сатурн" (Saturn), обладнані 100-сильним мотором.

У 1950 році фірма відкрила новий завод в Нюрберге, який виготовив декілька автомобілів "Нюрбургрінг" (Nurburgring). У 1950-1952 роках "Верітас" при співпраці з фірмою "Панар" (Panhard) випустила декілька автомобілів "Діна" (Dyna) з 2-циліндровим оппозітним двигуном "Панар". Трансмісію і кузови для них виготовляла фірма "Баур" (Baur) в Штутгарті.

ВЕРМОРЕЛЬ
(VERMOREL) Вільфранш-сюр-саон, Франція, 1902-1930

Фірма "Верморель" була відома з 1850 року як виробник деревообробних верстатів. У 1902 році вона почала будувати автомобілі, спроектовані Франсуа Пиляному (Francois Pilain). Перші моделі оснащувалися 2-циліндровими горизонтальними двигунами в 2598 см3. Незабаром після цього Пиляний покинув "Верморель" і відкрив в Ліоне власне автомобільне виробництво.

У 1908 році на "Вермореле" почали випускати машину з Д-ципіндровим мотором в 1874 см3, а потім і модель "12 CV" з 6-циліндровим двигуном в 2064 см3. Гамма 1912 року поповнилася ще однією моделлю з 4-циліндровим 3,3-літровим мотором. У 1913 році фірма випустила новий двигун в 1642 см3, який встановлювався на легкому автомобілі моделі "8/1ocv". Могутніший 2,8-літровий варіант призначався для моделі "16/20cv".

ВИЛИ
(VELIE) Молайн, США, 1909 - 1928

Ще задовго до настання епохи автомобілізації, фірма "У.Л. Вили До." (W.l. Velie Co.) зробила собі ім'я, виготовляючи кінні екіпажі. Коли в 1909 році було ухвалено рішення почати випуск автомобілів, вона вже мала в своєму розпорядженні 40-річний досвід виробництва різних колясок і карет.

Перший автомобіль "Вили-30" оснащувався 4-циліндровим двигуном робочим об'ємом 3295 см3 і пропонувався за невисокою ціною, тому фірма сподівалася продати в 1910 році близько 10 тисяч екземплярів. "Вили" знайшла собі надійного партнера - компанію по виробництву сільгосптехніки "Джон Дір" (John Deere), яка надала їй свою торгову мережу. У 1915 році "Вили" випустила модель "Блітцуелл-22" (Blitzwell) з 6-циліндровим двигуном "Контінентал" (Continental) потужністю 40 л.с. Два роки опісля з'явився її новий варіант "Греатер Вили Блітцуелл" (Greater Velie Blitzwell).

У 1918 році фірма представила свою найвідомішу модель "Спорт Кари" (Sport Car) з 4-місцевим кузовом і 6-циліндровим двигуном в 4965 см3. У 1922 році почали виробництво власного 6-циліндрового верхнеклапанного мотора робочим об'ємом 3335 см3. Незадовго до припинення своєї діяльності, фірма випускала декілька варіантів базової моделі "8-88" з рядним 8-циліндровим двигуном "Лайкомінг" (Lycoming).

ВІНО-ДЕГИНЖАН
(VINOT-DEGUINGAND) Пюто/нантерр, Франція, 1901-1925

Перші автомобілі фірми, що отримала назву від прізвищ її засновників, мали 2-циліндровий двигун робочим об'ємом 1500 см3, ланцюговий привід і раму з штампованої сталі. У 1903 році в програму включили дві моделі з 4-циліндровими моторами: "12cv" в 2211 см3 і "18cv" в 3685 см3. У 1906 році фірма випускала вже цілу гамму машин - від легкої моделі "12/16cv" з 4-циліндровим мотором в 2212 см3 до могутньої "35/50cv" 6-циліндровим 7-літровим двигуном.

З 1908 року почалося виробництво моделі "16/24cv" з карданним приводом, 4-ступінчастою коробкою і достатньо елегантним кузовом. Незабаром з'явилася аналогічна "24/32cv". Через рік "Віно-дегинжан" придбала фірму "Гладіатор" (Gladiator), і з цієї миті машини обидві мазкий сталі практично однаковими за винятком форми радіаторів, яка залишалася незмінною подальші 10 років.

ВУАЗЕН
(VOISIN) Іссиле Муловий, Франція, 1919-1939

Після першої світової війни попит на військові літаки різко скоротився, тому знаменитий піонер авіації Габріель Вуазен (Gabriel Voisin) був вимушений перейти від виробництва аеропланів до автомобілів. Всі машини Вуазена несли багато авіаційних конструктивних рішень і приводилися безклапанними двигунами Найта (Knight). Перший "Вуазен" став модернізованим варіантом автомобіля, призначеного для фірми "Ситроєн" (Citroen).

Машина отримала позначення "С-Г (18/23cv) і оснащувалася 4-циліндровим двигуном робочим об'ємом 3969 см3, який проіснував майже 10 років. У 1921 році Вуазен запустив у виробництво модель "С-4" з мотором в 1244 см3. Одночасно він розробив суперавтомобіль з двигуном V12 об'ємом 7238 см3, але машина виявилася дуже складною для серійного виробництва. У 1927 році Вуазен представив модель "С-11" з 6-циліндровим безклапанним двигуном, З трьох його машин того часу найвдалішою стала "С-14" (13cv) з 2,3-літровим мотором, що розвивала швидкість 120 км/ч. Вельми сміливий стиль Вуазен знайшов для моделі "С-23" з 3-літровим мотором.

У 1930 році конструктор здивував автомобільний мир двома низькорамними машинами з кузовами оригінальної форми. Це були "Симун" (Simoun) з 6-циліндровим 5,8-літровим двигуном і "Сироко" (Scirocco) з мотором V12 в 4,9 л. Останній став базою для найфантастичніших машин "Діана" (Diana) і "Міра" (Муга). В середині 30-х років Вуазен побудував серію не менш дивовижних аеродинамічних автомобілів "Аеродінів" (Aerodyne), а також рядний 12-циліндровий двигун, що складався з двох 6-циліндрових моторів, розташованих один за одним. Незадовго до того, як фірма була вимушена припинити виробництво, Вуазен відмовився від використання безклапанних двигунів і почав застосовувати американські 6-циліндрові 3,5-літрові мотори Трьом" (Graham).

ВОЛЬВО
(VOLVO) Гетеборг, Швеція, 1927- Ейндховен/борн, Нідерланди, 1975-

Перший легковий автомобіль "Вольво" народився 14 квітня 1927 року, хоча ще три роки тому Ассар Габріельсон (Assar Gabrielson) і Густаф Ларсон (Gustaf Larson) намагалися побудувати автомобіль, який був би пристосований до дорожніх умов і клімату Швеції. При фінансовій підтримці фірми SKF, що випускала кулькові підшипники, в 1926 році був виготовлений прототип. При його проектуванні дизайнер Масс-олле (Mass-olle) керувався американськими методами. Машину обладнали 1,9-літровим 4-цилінд-ровим двигуном з бічними клапанами. Під позначенням "Ov-4" вона пропонувалася з відкритим кузовом, варіант "Pv-4" був седаном.

У 1929 році "Вольво" представила першу 6-циліндрову модель "Pv-651" з кузовом в американському стилі. В1930 року вона поступилася своїм місцем аналогічної моделі "Pv-652", в якій замість механічного гальмівного приводу встановили гідравлічний. Вона випускалася до 1936 року. Роком раніше "Вольво" почала виробництво моделі "Pv-36 Каріока" (Carioca) з незалежною підвіскою передніх коліс і суцільнометалевим кузовом, що дуже нагадував американський "Крайслер Ейрфлоу" (Chrysler Airflow). Як і заокеанський прообраз, вона не знайшла визнання у покупців, тому в 1936 році її змінили більш традиційні моделі "Pv-51" і "Pv-52". У 1938 році на їх базі з'явилися обтічні моделі "Pv-53" і "Pv-56", випущені в обмеженій кількості. Під час війни багато хто з них забезпечувався газогенераторами, що працювали на деревних цурках. Перші варіанти нової серії "Pv-60" були випробувані в 1942 році, але потім роботи над нею припинили.

{ ВОКСХОЛЛ (VAUXHALL) Лондон/Лутон, Великобританія, 1903-

Фірма "Воксхолл" існує з 1857 року (Воксхолл - квартал в Лондоні). Її заснував Олександр Уїлсон (Alexander Wilson). Спочатку фірма була добре відома як виробник суднових двигунів. У 1896 році вона пропонувала вже цілу гамму моторів внутрішнього згорання. Перший автомобіль "Воксхолл-5НР" обладнали одноциліндровим оппозітним двигуном потужністю 5 л.с. з ланцюговим приводом, підвіскою на пружинах і рульовим управлінням з подовжнім важелем. Його аналогом послужив американський "Брашмобіл" (Brushmobile). Наступна модель "6нр" повністю повторювала конструкцію первістка, але вже мала передачу заднього ходу.У 1905 році "Воксхолл" переїхала з Лондона до Лутон, в графстві Бедфордшир. Незабаром з'явилися три нові моделі. Всі вони були оснащені 3-цияїндровимі двигунами і 6-ступінчастими коробками передач. Відмітною особливістю перших "воксхоллов" став низький клиновидний капот. У 1906 році з'явився "Воксхолл-18/20НР" з 4-циліндровим мотором і карданною передачею, за яким послідувала легша модель "12/16нр". Новою зовнішньою особливістю всіх машин став масивний нікельований радіатор, що застосовувався до 1959 року.Тим часом головний конструктор фірми Лоуренс По-мерой (Laurence Pomeroy) закінчив розробку моделі "20нр", яка отримала перемогу в спеціальному пробігу на надійність 1908 року, пройшовши без поломок 3200 км. Померой спроектував також ще одну машину, яка в 1910 році переконливо продемонструвала свої можливості в пробігу на приз німецького принца Генріха, після чого випускалася під назвою "Принц Генрі" (Prince Henry). У серійних виконань робочий об'єм двигуна цієї машини підвищили до 4 л. "Принц Генрі" вважається за родоначальника найзнаменитішої серії "Воксхолл-30/98", хоча незадовго до початку першої світової війни встигли побудувати дуже невелику кількість машин. "Воксхолл" належить до небагатьох британських виробників, яким вдалося і під час війни продовжити виробництво легкових автомобілів. До них належить "Вокс-холл-d", що застосовувався в англійській армії як штабна машина. У 1919 році під індексом "Е-30/98" вона була включена у виробничу програму, але спочатку обладналася двигуном з бічними клапанами. Перероблений в 1922 році варіант "ОЄ-30/98" оснастили новим 4,2-літровим двигуном з верхніми клапанами і гальмами на всіх колесах. Одночасно "Воксхолл" ввела в програму нову економічнішу модель "14/40нр".Об'єм продажів автомобілів "Воксхолл" ніколи не був великим. У 1924 році, наприклад, було виготовлено 1400 екземплярів. Американський концерн "Дженерал Моторс" (General Motors), плацдарм, що давно мав намір створити у Великобританії, для вторгнення на європейський ринок, зацікавився "Воксхолл" і в 1925 році придбав її. Через 3 роки з'явилися перші "воксхолли", в конструкції яких вже відчувався американський вплив. Серед перших був автомобіль "20/60нр" з верхнеклапанним двигуном і котушковим запаленням. У подальші роки з'явилися серії "Сайлент-80" (Silent) з 6-циліндровим 3,9-літровим безклапанним двигуном і "Харлінгхем-r" (Hurlingham) - спортивний варіант моделі "20/60нр". У 1931 році на зміну серії "20/60" прийшов досконаліший і економічніший "Кадет" (Cadet) або "17нр" з 2-літровим двигуном потужністю 40 л.с., а за бажанням клієнта - 57 л.с. Не дивлячись на низьку ціну, "Кадет" з 1932 року обладнали синхронізованою коробкою передач. Першим англійським серійним автомобілем з люком в даху в 1933 році став "ВОКСХОЛЛ-А Лайт Сикс" (Light Six) у варіантах "12нр" і "14нр". Окрім них в програму входили комфортабельні моделі "20нр" в двох серіях "BY" і "ВХ", що розрізнялися робочими об'ємами моторів-2,4 і 3,2 л. Остання з них, відома як "Біг Сикс" (Big Six), продавалася до 1936 року. Її змінила серія "G" (25hp) з незалежною підвіскою передніх коліс системи "Дюбонне" (Dubonnet). Така конструкція також використовувалася на моделях 1935 року - "DY" (12нр) і"ох"(14нр).

ВІЛІС
(ВІЛЛІС-ОВЕРЛЕНД) WILLYS (WILLYS-OVERLAND) Індіанаполісдолідо, США, 1908-1956

Торговець автомобілями Джон Норт Віліс (John North Willys) одного разу виручив невелику компанію "Оверленд". Коли вона потрапила у фінансову безвихідь, що загрожувала банкрутством, він замовив у неї відразу 500 машин. Переконавшись в хорошій якості цих автомобілів, Віліс в 1908 році придбав "Оверленд". Нове підприємство почало називатися "Вілліс-оверленд". Спочатку фірма зосередилася на виробництві спортивних автомобілів з 4-циліндровим двигуном і планетарною коробкою передач. За ними послідували легкові 45-сильні "Оверленд Сикс" (Six) і "Віліс Сикс". У 1910 році "Вілліс-оверленд" переїхала в Толідо, в цехи компанії "Поуп-Толидо", що розорилася (Pope-toledo). У 1913 році, продавши 35 тисяч машин, "Вілліс-оверленд" стала однією з ведучих американських фірм, що проводили економічні автомобілі з моторами робочим об'ємом до 1,5 л. Високий попит пояснювався низькою ціною на автомобілі. Наприклад, навіть солідний "Оверленд-79" з 4-літровим мотором можна було придбати всього за 950 доларів.

У 1914 році на деяких моделях почали встановлювати електричні стартери і освітлення. Новий "Вілліс-найт" (Knight) отримав 4-циліндровий безклапанний мотор в 4529 см3. У 1920 році був поміщений договір про співпрацю з британською фірмою "Кросслі" (Crossley) з манчестера, що привело до створення компанії "Вілліс-оверленд-кросслі". Під цим довгою назвою в Англії почали випускати автомобіль "Фори" (Four), який відрізнявся незвичайною задньою трьохресорною підвіскою. З 1924 року на нім встановлювали двигун "Моріс Оксфорд" (Morris Oxford).

ВЕНТУРІ
(VENTURI) Шоле/куерон, Франція, 1984-

У 1984 році двох ентузіастів Жерар Годфрой (Gerard Godfrey) і Арістід Пуаро (Aristide Poiraud) заснували в містечку Шолі, під Нантом, невелику фірму-майстерню, названу "Мануфактура по виробництву спортивних автомобілів" (Manufacture de Voitures de Sport), скорочено MVS. Фінансову допомогу надали два місцеві банкіри, а перший автомобіль розробив інженер Жан Рондо (Jean Rondeau), відомий своїми спортивними машинами для змагань в Ле-Мане. Перший автомобіль MVS з'явився на Паризькому автосалоні в 1984 році і оснащувався 4-ци-ліндровим мотором центрального розташування від легкового "Пежо-505" (Peugeot) робочим об'ємом 2,2 л. Незабаром його замінили на 6-циліндровий 2,5-літровий двигун PRV. Оновлену машину обладнали незалежною підвіскою багатоважеля. Кузов - купе з числом місць 2+2. Цей варіант почали випускати з 1986 року як "Вентурі-210", де цифровий індекс означав потужність в кінських силах. Через два роки до купе приєднався кабріолет.

З перших же років фірма постійно знаходилася в тяжкому фінансовому положенні. У 1989 році 90% її акцій викупила фінансова група "Прімвест" (Primwest), що дозволило випустити на ринок купе "Вентурі-260 Атлантік" (Atlantique) з турбонад-дувним двигуном V6 від спортивного "Альпіна" (Alpine). Рамою служила штампована сталева підстава, кузов виготовили з композитних матеріалів, підвіска всіх коліс була незалежною, всі гальма стали дисковими. Включення фірми в 1991 році до складу європейської промислової групи "Омніум" (Omnium) дозволило перевести виробництво в місто Куерон, побудувати там випробувальний трек і довести персонал до 70 чоловік. В цей час фірма почала називатися "Вентурі".