МАЗДА
(MAZDA) Хіросіма, Японія, 1960-

Фірма "Тойо Корк Когие" (Toyo Cork Kogyo), заснована в 1920 році, спочатку займалася обробкою пробки. В середині 20-х років вона узялася за випуск мотоциклів, а в 1930 році виготовила перші триколісні вантажівки. В кінці 30-х років фірма розробила декілька досвідчених легкових автомобілів, але за її дебют в цій області вважається 1960 рік, коли вона представила мікролітражку моделі "R-360". У 1962 році фірма почала випускати модель "Керол" (Carol), що стилістично повторювала популярний у той час "Форд Англія" (Ford Anglia). Особливо було помітно схожість у двухдверного седана "Керол-360". Наступний "Керол-600" став вже 4-дверним. У 1963 році з'явилася перша, відносно комфортабельна модель "Мазда-800" з 4-циліндровим двигуном.

У 1965 році побачила світло "Мазда-1000", а в 1966 році пішла у виробництво "Мазда-1500". Через рік представили одну з найцікавіших моделей - "Мазда Космо Спорте" (Cosmo Sports) з роторно-поршневим мотором конструкції Фелікса Ванкеля (Felix Wankel). У подальші роки фірма порахувала цей напрям перспективним і обсяги виробництва роторних двигунів постійно росли.

ЛОТУС
(LOTUS) Хорнси/чизхант/хител, Великобританія, 1952-

Молодий і талановитий інженер Ентоні Колін Брюс Чапмен (Anthony Colin Bruce Chapman) почав свою кар'єру в 1947 році, створивши вельми вдалі спортивні варіанти легкового "Остіна Севен" (Austin Seven). У 1952 році, окрилений успіхом, він вирішив заснувати фірму "Лотус". Першим успіхом нової компанії став легкий спортивний "Лотус-6", що добився численних перемог, у тому числі і в гірських гонках. На його базі з'явився 2-місцевий відкритий "Лотус-7", відоміший як "Севен" (Seven), оснащуваний двигунами "Форд" (Ford) і "Ковентрі-клаймакс" (Coventry-climax). Він став одним з кращих ранніх творінь Чап-мена. Розроблений Френком Костіном (Frank Costin) спортивний "Лотус-8" привертав увагу своєю аеродинамічною формою. Він не тільки став основою подальших моделей "9" і "10", але і одній з найбільш знаменитих "11", яка виграла гонку в Ле Мане в своєму класі.

ЛОКОМОБІЛ
(LOCOMOBILE) Бріджпорт, США, 1899-1929

Фірма "Локомобіл" заснована Амзі Лоренцо Барбером (Amzi Lorenzo Barber), впливовим промисловцем, який задався метою налагодити серійне виробництво легкого парового автомобіля, розробленого братами Стенлі (Stanley). Викупивши права на його виготовлення, Барбер в 1899 році вперше в США організував масовий випуск невибагливого самохідного екіпажа "Стімер" (Steamer), що мав спочатку успіх в нерозпещеній досконалішими машинами країні. Обсяги виробництва простого "Локомобіла" помітно перевищували випуск решти всіх американських автомобілів. Проте це тривало всього 2 року. Вже в 1901 році стало ясно, що непрактичні і небезпечні в експлуатації паровики не можуть розраховувати на тривалий успіх.

У 1902 році фірма освоїла виробництво автомобілів з двигунами внутрішнього згорання, що виявилося мудрим рішенням. Перший же автомобіль з 4-циліндровим бензиновим мотором став настільки популярним, що в 1903 році вирішили повністю припинити виробництво парових машин. "Локомобіл" швидко заслужила на репутацію виробника великих і дорогих автомобілів. Серед перших машин, зовні схожих на європейський "Мерседес" (Mercedes), були моделі "С" ("9/12нр") і "D" ("18/20hp") з 2- і 4-циліндровими двигунами і ланцюговим приводом провідних коліс. За ними в 1905-1906 роках послідували моделі "Е" ("15/20нр"), "F" ("40/45 HP") і "Н" ("30/35нр"). Крім того, "Локомобіл" випустила автомобіль для гонок на кубок Гордона Беннета (Gordon Bennet) з робочим об'ємом двигуна 17,7л. У 1911 році з'явився "Локомобіл-48" з 6-циліндровим мотором в 7 л, який знаходився у виробництві до 1929 року, - останнього року існування фірми.

ЛІНКОЛЬН
(LINCOLN) Детройт, США, 1920-

Після того, як Генрі Ліланд (Henry Leland) покинув фірму "Кадилак" (Cadillac), він разом зі своїм братом Уїлфрідом (Wilfred) заснував нову фірму, яку назвав на честь свого кумира - президента Лінкольна, що стояв на чолі країни в роки його дитинства. Безперечні технічні достоїнства перших машин "Лінкольн" знижувалися із-за їх непредставницької зовнішності. Автомобілі розробляв Ангус Вудбрідж (Angus Woodbridge), що працював раніше в текстильній промисловості. За винятком 5,8-літрового двигуна V8, який збирали безпосередньо на фірмі, решту вузлів і деталей купували у інших компаній. Через два роки "Лінкольн" опинилася на межі розорення, заборговував великі суми податкової поліції. Брати Ліланд звернулися за допомогою до Генрі Форду, який і купив їх фірму. Через деякий час із-за розбіжностей з Фордом брати були вимушені покинути свою компанію. З цієї миті "Лінкольном" управляв Едсел Форд (Edsel Ford), син Генрі Форда.

Нове відділення концерну "Форд" змогло швидко налагодити серійне виробництво машин і заслужити на великий авторитет. Основна модель з мотором V8 любилася гангстерам і поліції. Щоб надати поліції перевага над злочинцями, в 1924 році "Лінкольн" випустила особливий варіант з гальмами на всіх колесах. У серійне виробництво це нововведення пішло тільки в 1927 році. У 1928 році робочий об'єм двигуна V8 збільшили до 6,3 л, а нова модель "KB" 1932 року була оснащена вже мотором V12. Її збут виявився невисоким, і в 1936 році представили економічніші автомобілі. Так з'явився "Зефір" (Zephyr) з аеродинамічним кузовом, розробленим стилістом Джоном Тьярда (John Tjaarda).