ІННОЧЕНТІ
(INNOCENTI) Мілан, Італія, 1960-

Фірму "Інноченті" заснував тосканець Фердінандо Інноченті. Ще до другої світової війни вона була відома своїми системами для опалювання будівель. Після війни підприємство виявилося наполовину зруйнованим. Його власник поступився своїми акціями компанії "Дальмін" (Daimine), найбільшому в Італії виготівникові сталевих труб, а отримані кошти використовував для створення моторолера. Їм стала знаменита модель "Ламбретта" (Lambretta), яка в Італії і в інших зруйнованих війною країнах стала дуже популярним індивідуальним засобом пересування.

Потім Інноченті намагався випускати устаткування для легкої промисловості, а в 1960 році перемкнувся на автомобільний бізнес. Першою машиною стала зібрана за ліцензією англійської фірми "Остін" (Austin) модель "А-40". Це був простий "сімейний" седан із задніми дверима, що піднімаються, обладнаний 4-циліндровим двигуном робочим об'ємом 948 смз. Так почалася довга спільна діяльність "Інноченті" і "Остіна". Другою моделлю став "Спідер-950" (Spider) з кузовом "Гиа" (Ghia). Його базою був той же "А-40", але потужність двигуна завдяки установці двох карбюраторів збільшилася з 40 до 50 л.с. До 1968 року виготовили 7650 автомобілів серії "А-40".

ІНВІКТА
(INVICTA) Кобхем/челси/вірджінія Уотер, Великобританія, 1924-1938, 1946-1950

Ноель Маклін (Noel Macklin), Ерік Кемпбелл (Eric Campbell) і Сильвер Хоук (Silver Hawk) вирішили почати свою справу. Першою виробничою базою став звичайний гараж, де в 1924 році Маклін побудував три спортивні автомобілі "Інвікта" з 2,5-літровим двигуном "Ковентрі-клаймакс" (Coventry-climax), проте на випробуваннях виявили стільки недоліків в конструкції мотора, що від нього довелося відмовитися. Для серійного виробництва, яке почалося в новому просторішому цеху в Кобхеме, використовували двигун "Мідоус" (Meadows) в 2,6 л. На Лондонському автосалоні 1928 року була представлена модель з 4,5-літровим мотором "Мідоус" потужністю 100 л.с. У 1929 році з'явилася найбільш розкішна машина "NLC" з абсолютно новим кузовом і мотором об'ємом 4 л, в якій Маклін бачив гідного конкурента "Ролле-ройсу-20/25НР" (Rolls-royce). На жаль, момент для її випуску на ринок був вибраний невдало - почалася економічна криза. У 1930 році "Інвікта" випустила модель "А", схожу з "NLC", але обладнану набагато скромніше і що коштувала багато дешевше. Одночасно пропонувалася швидкохідна 4,5-літрова "Інвікта-s", що досягала швидкості 160 км/ч. Вона була виконана в стилі класичних британських спортивних машин і стала однією з найбільш престижних моделей свого часу, хоча економічна криза і позбавив її заслужений на успіх. В1932 року "Інвікта" представила полегшену модель "12/45" з 1,5-літровим верх неклапанним двигуном "Блекберн" (Blackburne). Проте ні вона, ні випущена наступного року машина "12/90" з компресорним мотором не допомогли досягти бажаного комерційного успіху. Незабаром Ноель Маклін, що володів також частиною акцій компанії "Рейлтон" (Railton), покинув свою фірму і виробництво автомобілів на ній було припинено.

ІМПЕРІЯ
(IMPERIA) Льеж/нессонво, Бельгія, 1906-1958

Фірма "Імперія" була заснована в 1906 році Адріаном Пьедбефом (Adrien Pidboeuf). Перший "Пьедбеф-24/SOCV" з 4-циліндровим мотором купували в основному родичі і друзі новачка-автоконструктора. У 1908 році Пьедбеф перевів виробничі цехи з Льєжа в Нессонво, в приміщення, що належали фірмі "Піпер" (Pieper). Виробництво на новому підприємстві відкрила серія з трьох автомобілів "Імперія", розроблених німецьким інженером Паулем Хенце (Paul Henze), відомим згодом творцем спортивної машини "Сімеон Супра" (Simson Supra). Ці автомобілі мали позначення "16/20", "24/30" і "50/60cv" і оснащувалися моторами об'ємом 3,0; 4,9 і 9,9 л.

У 1909 році почалося виробництво моделі "12cv" з двигуном в 1764 см3, об'єднаним в один блок з коробкою передач, що для того часу було незвичайним рішенням. Одночасно застарілу модель "24/30cv" замінила нова "28cv" з карданною передачею. У 1910 році фірму придбала компанія "Спрінгель" (Springuel), і з цієї миті машини продавалися під маркою "Спрингель-империя". Найвдалішою з них була модель "28/35cv" 1914 року з елегантним загостреним радіатором. З кінця 1912 року "Імперія" випускала спортивні автомобілі "15/22cv" і "20/26cv", призначені для продажу в Іспанії під маркою "Абадал" (Abadal).

ІЗО/ІЗЕТТА
(Iso/isetta) Мілан, Італія, 1953-1976, 1990-1993

Фірма "Ізо", засновником якої був Ренцо Рівольта (Renzo Rivolta), почала свою діяльність в післявоєнні роки з виробництва моторолерів. У 1953 році вона випустила незвичайну однооб'емную мікролітражну машину "Ізетта" з дверима в передній стінці обтічного кузова. Її двотактний 2-циліндровий двигун робочим об'ємом 236 см3 стояв ззаду і приводив здвоєні колеса. За часів нафтової кризи середини 50-х років модель користувалася великою популярністю. "Ізетта" випускалася за ліцензією в Германії під маркою "Бмв-ізеттa"(Bmw-lsetta) і у Великобританії, як "Ізетта Джі-бі" (ISETTA-GB). У Бельгії її виготовляла фірма "Пілетт" (Pilette), у Франції -"Велам" (Velam).

У 1962 році з'явився спортивний автомобіль вищого класу "Ізо Рівольта" (Rivolta) з кузовом "Бертоне" (Bertone) і двигуном "Шевроле" (Chevrolet) V8 робочим об'ємом 5259 см3, що дозволяв розвивати максимальну швидкість 225 км/ч. Наступного року побачила світло нова модель "Гріфо" (Grifo) з чудово виконаним кузовом "Бертоне" і тим же силовим агрегатом. Потім дебютувала 4-місцева "Леле" (Lele), також спроектована "Бертоне". У 1967 році була представлена "Фідія" (Fidia) з кузовом "Гиа" (Ghia), але вона не принесла очікуваного успіху.